Політико-правові засади миротворчої операції в Донбасі: світовий досвід для України. Кресін О.В., Стойко О.М., Проценко І.М., Савч

Політико-правові засади миротворчої операції в Донбасі: світовий досвід для України. Кресін О.В., Стойко О.М., Проценко І.М., Савчук К.О.

У роботі проаналізовано міжнародно-правові аспекти миротворчості, правове регулювання миротворчої діяльності ООН, механізми її ініціювання, здійснення, фінансування, інституційні особливості ухвалення рішень ООН щодо проведення миротворчих операцій, визначено види миротворчих операцій, їх принципи, критерії, класифікацію, нормативно-правові засади співпраці ООН у цій сфері з регіональними та субрегіональними організаціями. 

Представлено аналіз досвіду здійснення основних видів сучасних миротворчих операцій, визначено основні чинники успішності миротворчих операцій. Здійснено міжнародно-правову характеристику ситуації на сході України і доведено, що збройне втручання Російської Федерації слід однозначно кваліфікувати як збройну агресію. 

Показано, що визначення РФ державою-агресором рішенням Ради Безпеки є практично нереалістичним, і можливим шляхом припинення воєнного конфлікту на Донбасі й відновлення територіальної цілісності України є розгортання міжнародної миротворчої операції. Проаналізовані можливі варіанти визначення її мандату. 

Встановлено, що законодавство України не враховує специфіки міжнародної миротворчої операції (правовий статус операції, порядок її участі в цивільних та господарських правовідносинах, ектратериторіальний статус її приміщень, непідлеглість членів операції юрисдикції України, а також привілеї та імунітети операції та її членів тощо). 

Обґрунтовані й запропоновані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства України.

Передмова

Агресія Російської Федерації проти України розпочалася чотири роки тому, в лютому 2014 р. з операцій спецслужб, замаскованих під народне невдоволення, а продовжилася у вигляді прямого вторгнення російських військ і найманців, організації незаконних збройних формувань та колаборантських «органів влади».

Неможливість суто воєнного вирішення проблеми зважаючи на різницю військового потенціалу України та РФ, ймовірні значні людські втрати і неоднознач - ність позиції провідних держав світу й міжнародних організацій змушують нашу державу шукати альтернативні шляхи припинення російської агресії.

Зокрема, Україна звернулася до Організації Об’єднаних Націй з ініціативою щодо запровадження миротворчої операції в Донбасі.

Цей крок вимагає всебічного політичного і правового осмислення, яке сприятиме виробленню стратегічного бачення перспектив здійснення миротворчої діяльності з метою віднов - лення територіальної цілісності нашої держави.

Колектив авторів цієї наукової записки, свідомий неможливості вивчення всіх аспектів цієї проблематики в такому форматі, вирішив зосередитися на кількох ключових її аспектах, що були проігноровані або поверхово представлені експертами-практиками.

Зокрема, нашим першим завданням стало дослідження міжнародно-правових механізмів миротворчості: що саме його визначає, окрім загальновідомих і широко цитованих у експертному дискурсі актів, якими є механізми ухвалення рішень з таких питань в ООН, якими є форми миротворчої діяльності цієї організації, і зокрема види миротворчих операцій, на яких підставах здійснюється співпраця між ООН та іншими міжнародними організаціями у цій сфері.

Другим завданням став аналіз досвіду проведення миротворчих операцій ООН: які типи операцій залишаються актуальними, якими були особливості їх здійснення та їх наслідки за конкретних політичних та інших умов у різних країнах, якими є чинники успішності проведення миротворчої діяльності.

Третім завданням стали міжнародно-правова кваліфікація агресії Російської Федерації на сході України в її динаміці й основних проявах, аналіз розвитку елементів такої кваліфікації в актах міжнародних організацій, а також вивчення підходів до проведення міжнародної миротворчої операції в Донбасі.

Нарешті, четверте завдання, яке поставили перед собою автори, є цілком унікальним, таким, що досі не було в Україні публічно актуалізоване: проаналізувати, чи готове національне законодавство до проведення миротворчої операції, які зміни слід у ньому зробити для її уможливлення – забезпечення в’їзду на територію України і виїзду за її межі членів миротворчої місії, ввезення останньою майна та товарів, свободи пересування її членів, реалізації ними права на охорону здоров’я, привілеїв та імунітетів місії та її членів.

Розв’язання цих завдань дало змогу авторам уточнити і розширити коло питань, що потребують нагального вирішення, а також запропонувати низку рекомендацій, у тому числі у формі проектів законів України.